Коли світло не шукатиму
Віддайте мене землі-матинці.
Кому потрібна справа марна ця
Цеглу мацати неосяжності?

Коло річці та на березі
Цвіте яблуня, вітер квіти рве.
Чи гадала вона білая,
Хто з’їст яблуки зібравши силу їх?

В колисці немовля, ім’я не маючи,
Пливе в чужий землі хвилями граючи
Коли б промінь свою долю знав,
Чи була б тінь від лози, хто б виноградом став?

Чи було це тільки мить тому?
Яскрава райдуга від хмар до попелу,
Гіркі джерла, зерна пам’яті,
Куди проліг мій шлях? Чого там матиму?