Ганна Онищук
Ми будемо мовчати тихо знову, Слова десь загубилися у скронях. Та тиша, то є більше ніж розмова, То білі квіти у моїх долонях. Про все що є, про все що з нами буде, Як новий день постукає в вікно. Тебе в собі сховаю і забуду… Так добре разом, інше все одно. Запахла ніч дощем і листопадом У грудях ангел крилами тріпоче. Земля хитнулась тихо під ногами… Уста мовчать, коли говорять очі.
****
Давай забудем о былой обиде, И помолчим с тобой одну минутку. Ты, лилии в моих руках увидев, К ночной тиши прислушаешься чутко. Она расскажет нам о том, что будет, Когда наступит новый день однажды. Тебя в себе я спрячу и забуду... Сейчас мы вместе, а потом- неважно, И пахнет ночь дождем и листопадом, И спустится к нам ангел этой ночью. Уста молчат, в твоем печальном взгляде Читаю то, о чем сказать ты хочешь.
|