Я нікому не краю душі, Я нічого не бачу за змістом Декількох речень... На межі, Все майнуло у спогади... Відстань. Примарні обрії, сни, далечінь, Зоряні спалахи, темний простір, Тривожні сумніви двох сумлінь, Двох втікачів. Неіснуючий острів. Гомін схвильований двох сердець: Що з нами сталось? Не може бути. В прірву лунає: „невже кінець?” Питання часу. Мета – забути.