Я лишилась в цьому світі Краплей голой безнадії. І не знаю чи спіткнуся І десь горя я нап"юся, А чи ж знову полюблю І, страждаючи, я вмру, Чи співатиму, як досі, Чи почують плач-голосся Серця мого і душі, Чи я вмру, так живучи.
Пр Прощавай навіки доля, Моя давня мрія - воля. Я залишусь в існуванні, У бутті, житті, чеканні. Я спіткнуся - розіб"юся, В краплю крові обернуся. Я залишуся навіки У тобі , у наших дітях.
Хтось закриється у домі, Інші згублять свої долі. Я же хочу просто жити і людей усіх любити. Та не можуть вони дати Простір серця нам зайняти. Ми всі егоїсти кволі. І не має у нас долі. Нічого любов шукати, Бо ми вмієм лиш вбивати.
Ти стоїш, і мені дивно, Чомусь твої слова всі мимо Летять кудись. Вони пусті. І ти пустий, тож відпусти. І ти- людина, і я - вона. І наша доля усіх одна. Усім страждати і радіти. Усім вмирати. Наші діти. Вони так само пропливуть, Не раз згубивши правди суть...
|
2003 Нежный ад, жгучий рай. |