Неприкаяннеє життя Вщерть сплюндроване безневір'ям: Ні за чим не болить душа І у небо не порина, Закарбована божевіллям.
Одинока почвара в багні Волочу я зажуру буденну. Безнадія ж буя у вікні, Хробаком копирсаєсь в ріллі І сія щось у виші - даремно.
Зашкарублим борсаюсь умом Між хоромів чужої гордині. Тягне душу понурий псалом, Хміль і Грець обабІч за столом - Я із ними карта себе нині.
На білбордах Фата, що Моргана, Безпросвіттям прикрашений сон. Се блискітна облудна омана, Сьогодення роз'ятрена рана З безнадією в унісон
|