Мій птах немає крил, мій птах забув про небо, Сховався він під стіл, шукая всюди хліба Крихітки гірки дзьобає весь час. Ми звем його звідси, та він не чує нас, Бо птах немає крил.
Мій птах заздрить птахам, що мешкают за гратами: Хіба що не співают, проте куштують їх багато. Він мріє наївно: за гратами є рай. Та кожному дзьоба куватимуть там в сталь, Щоб пісень не співав.
Postscriptum:вірш ледве претендує на літературну цінність, саме тому що українською мовою в обсязі достатьнему для створевання повноцінних творів я не володію. Але вірш є. це те що я маю сказати.
і так, вірш приспячений Криму.
|