Я збираю в кулак рештки, залишки волі Приблизно о третій годині ночі Залишаю тільки нагріте ліжко, знімаю з ковдри Пухнастий светр, вдягаюсь в білий колір, Відчиняю двері, впускаю повітря морозне, Чіпляючись пазурами в кригу підлоги, чекаю хвилину… Другу… третю… вони тягнуться довго, Мов той потяг, протяг, останній вагон застрягає за кутом повороту. Він несеться крізь мене і тягне желейну, темно-вугільну втому, Тягне ізотопи отрути, мотлох спутаний дня. З дзвіниці балкона Відлунає: всі сплять… мирно… затишно у вікнах навколо. Я дивлюсь в темні очі будинків, на гілки-долоні. Крига тане, тремтить, відступає із Криму на північ. Світ одягнений в білий колір.
|