В мене є такі ось маленьки окулярочки, то я їх навіть не можу насунути собі на носа. А ніс в мене взагалі то скажу великий. Огецький я б сказав. Дехто каже що вісім птахів може зупинитися на ньому й перепочити. Але це не зовсім так. Якось Гоголь мені сказав, що кожна цікава людина по-перше повинна мати видатний ніс, а потім вже все інше. Буцімто все на світі, якщо ти хочеш це мати спершу треба винюхати, зрозуміти а потім вже цапати. І яко ніс величний, то ж воно скоріше винюхається. Але годі то про Гоголя. Гоголь таке не любить щоб про нього довго балакали запросто. Та й прав «кому яка справа, хто поет а хто не відомо хто!» це дідуся Мамонова репліка, не моя. Хоча й ніс у нього свійський та все одно діду він нівроку. Каже що нехай він краще буде потустороннім а ніж горбатим. І я у нього покладаюсь. Бо є такі люди котрі ніколи у житті не стануть фотографуватися з кукурудзяними паличками у носі. А є такі які фотографуються! ( Якийсь онанізм) Принаймні мені таких фотокарток за штук п’ять –десять вже трапилось. І це не добрий знак, коли людина самовільно так ото з кукурудзяними у носі клацається а ще потім цим ще кічиться. Від такої людини чекай недоброго. Тому іноді краще переглянути фотоальбома раніше ніж потім, коли буде вже запізно. Так ото окуляри ті, котрі малі для мого носу я не ношу. Не хочу щоб ніс мій виглядав при цьому скривджений. Бо він огецький і заслуговує на всю до нього повагу. Взагалі якщо люди більш будуть поважати свої носи, тим буде ліпше. Бо ніс це така штука, котра себе у любий раз як проявить, тоді очикуй…. |