Розділ 5.

«Вся жизнь обагрена кровавою струей!..

О, вопль души моей, как жалок»•••••

Після того страшного випадку, Саша боявся сісти за руль машини. Він почав частіше приходити п’яним, і я здогадалась його слова, що він обіцяв на мені одружитись якщо я завагітнію.

Я старалась і завагітніла. Він написав академку і про нього нічого не чути. Дзвонила додому (тут домашній адрес пацана). Виявилось:

- Ви не повністю набрали номер.

Серце теліпалось теліпаючись у грудях і все тіло теліпалося.

ВІН МЕНЕ КИНУВ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!кинув!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!КИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИНННННННННННННННННННННННУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!МММММММММММММММММММММММЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕНННННННННННННННННННННННЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!КККККККККККККККККККККККККККККИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИНННННННННННННННННННННННННУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!...................................................................................

Жовті.

Чорна лінія налізла на білу. Подумала я.

«Чорная полоса, белая полоса, Чорная полоса, белая полоса, черная полоса, белая полоса. Черная, белая – жопа. Это зебра»

Перша сесія і вже третій залік. Казали, що без 10$ то зарах не буде. Радили, що можна ще і додому до нього піти. Та я вирішила і вибрала знання.

Залік був письмовим. На написала все, що знала. Думала, що здам, та роздавши всім заліковки попросив, аби я на хвильку зосталася. коли всі вийшли він підійшов до мене . від нього несло часником і дешевим вином.

- Ви досить не погано написали відповідь на свій білет, але є багато не точностей. Декан Юридичного, я думаю ви досить тісно з ним знайомі порекомендував мені прийняти вашу відповідь в усній формі. Михайло Васильович сказав, що ви краще володієте язиком ніж ручкою.

Я, мені тоді відібрало мову. Я стояла і не знала, що мені робити, а він посміхався своїм напівзолотим ротом.

- давайте пройдемо в підсобну, щоб нам ніхто не помішав до здати залік.

Я мовчки пішла за ним. Я довго смоктала його пеніс поки він не кінчив мені прямо в обличчя.

- тримайте, – простягаючи салфетку промовив препод.

Я стояла і тримала в одній руці заліковку, а іншою втирало своє обличчя, де кляксами розтеклась жовто біла сперма.

Як я потім зрозуміла все лише починалось. Заліки на щастя закінчилиь. Більшість з яких я здавала в усній формі, а залік з матаналізу прийшлося здавати заднім числом.

Почались екзамени. Я боюся. Боялась, що зі мною буде. Пішла в першу четвірку. Витягла білет і зрозуміла, що із чотирьох питань три знаю на всі сто, а одне на сорок. Здала. Так я тоді думала. Та він вислухавши мою відповідь повернув мені заліковку і порекомендував прийти у вечері до нього додому. Дав листок з адресою. Прийшла по адресу…перший екзамен здавала три години і сорок сім хвилин…

Хамелеони.

Сиджу у паркові І. Франка і плачу, як зарізана корова. Бридко самій за себе. Душ так і не відмив усе із тіла. Воно залишалось брудним, чи може то душа…

Монеткою стерла захисний шар із телефортуни. Знову нічого не виграла, як і в житті, самі не виграші. Порвала талон і викинула в корзину до сміття. Слухаю Земфіру і думаю, який все таки поганий цей світ…

Чорні.

Прийшла на квартиру. Хто я після сесія? задаю собі питання? Та відповідь сама приходить – каністра для сперми.

Розбиваю руками дзеркало у ванні на друзки. Добиваючи шматки босими ногами. Вся плитка в крові, а я закинувши руки танцюю на шматках своєї душі… танцюю повністю гола із високо піднятими руками. Танцюю поки не втомилась і не впала у ванну із водою…

Лежу в ліжку і рахую слоненят на стелі. Біля мене бігають люди у білому. Випила зтабелкианальгіну. Оначтопоехалакрышей????

Не померла. Шкода….

А так було добре…

«Сидів Давид на троні і похмуро слухав розповідь гінця, кожне слово не мов ніж встромлялось в його серце. Що я наробив? Що я наробив? Думав Давид, але пригадуючи пестощі коханки біль вщухала, а совість побитою собакою залазила під стіл і звідти подеколи подавали тихий і слабий голос. Гонець розповідав ,як вони пішли на приступ ворожого міста, як стріли пронизували їм тіла, та вони йшли в перед, поширюючи Давидову славу. Як вони брали приступом мури, і як каміння падало на їх голови, як вони вилізли на стіни і були звідти скинуті ворогом вниз. Він розповідав, як вони підняли на щити мертвих та тих хто не міг сам йти і понесли в табір, як ридав над мертвими Йоаб і посипав попелом свою голову і розірвав на грудях свою одіж ,а потім сам омивав кожного мертвого воїна своїми сльозами, і натирав маслом. Як у вогні зникло майже половина найславетніших воїнів. – і тихо під кінець свої розповіді додав гонець на міських мурах знайшов свою смерть і Урія Гетій.

Заплакав тоді Давид і розірвав на собі свій одяг і промовив

- Скажи Йоабу, що його військо знову най іде на приступ, і най не боїться за воїнів, бо тепер із ним буде на приступ йти сам Господь Бог, і поті нехай спалить місто не вірних, це підніме дух моїх воїнів.

Гонець пішов, а Давид впав на коліна і підняв руки до неба. Він просив в Бога допомоги для своїх воїнів, він просив прощення в Бога, та Бог мовчав…

Довідавшись жінка Урія, що чоловік її помер на війні, заплакала гірко і одягла чорний одяг на себе, а як пройшов час плачу, до Давид забрав її до себе і зробив своєю дружиною, і народила вона Давиду сина, вельми красивого і здорового. Та не було це до вподоби Бога, не по правді поступив Давид.»

Розділ 6.

Рожеві – туфлі.

Їду додому. Пузо вже видно. Надіюся, що мам зрозуміє. Я ж теж незаконно народжена у неї. Приїхала, іду по вулиці свого села. Всі заглядають, хочуть побачити саму мою душу, глибину тіла…

Все буде добре, Мама допоможе.

Сука! Курва! І так далі, сумка летить через вікно. Щоб духу твого я тут не бачила!

Стою на мосту і знімаю з очей рожеві окуляри.

Вони повільно летять у низ. Тримаються на воді і хвилі ніжно їх забирають до себе.

Може Комусь

Вони

ще знадобляться. Рожеві

Окуляри, думаю

Я

теж

і теж…Може я

теж

комусь

потрібна…Та ні відповіла

вода…Хвилі…Холодно…

Темно…Темно

без

окуляр…Яка самотність

Хтось, щось промовив, та я не почула, що. Обертаюся – біля мене стоїть маленька дівчина в рожевому платті і тримає на ланцюжку малого песика. Вона стоїть і своїми сліпими оченятами проникає в саму її душу і говорить. Говорить поглядом. Приковує її погляд до свого понівеченого обличчя. Ротик перекривлений в добрій посмішці на віки німий в шрамах. Що сталось із дівчинкою?

Вона не знає, але щось дуже погане. Ще один крок і вона повисла над водою. « навіщо» почула вона тілом голос дівчинки, а може їй це лише причулось. Зараз впаду. Дівчинка похитала головою. Не потрібно. Ні, ні. І я падаю їй під ноги і плачу, як маленька. Цілую в голову дівчинку і мовчки їй подякувавши прямую з моста. Назустріч йде молодий, але вже сідий рокер. Мабуть він її батько.

- Розумна у вас дочка. –промовила я коли проходила повз нього. – словами може залікувати найбільші рани.

- Ви з нею говорили?

- Трошки. Вона допомогла мені знайти шлях у цьому житті.

Він щось тихо проказав та я вже його не чула…

Що сталось, якби я тоді стрибнула у воду можливо це було б на краще багатьом, а втім ми не можемо керувати своєю долею.

Дитинка народилась мертва. Лише вона мене тримала на цьому світі. Люди сміються із мене говорять, що я курва, а мені пофік, якось треба жити, жити. Як це примарно звучить – жити. Смішно. Кожен чоловік бажає мене затягти до себе в ліжко. Я не мов дешева річ перехожу з рук в руки, а точніше від члена до члена. Я роблю те, що краще вмію робити – сосати і єбатись по повній програмі. Хіба оце і є моє життя. Хоч би напитись хоч раз так, щоб померти, а може і справді померти? Сиджу в придорожньому барі, за столиком ще троє паханів. Вони аж шкіряться, так хочуть мої пизди. Та я чекаю. П’ю з ними водку, і цілуюся. Вони шуткують і все більше підливають мені гадості. Життя прекрасне!!!! Можливо хтось до мене це і говорив - Піздєц. Я п’яна, настільки п’яна, що нічого вже не розумію. Я хитаюсь за столом, якийсь із пацанів заліз рукою мені під юбку, і я від задоволення замуркотіла і не нароком впала обличчям комусь на брюки. Я відчула під обличчям молодий пеніс і жадно його засмоктала через спортяк. Пацан такого не ждав, що аж підскочив від здивування..

В той час в двері ввійшла якась нафуфирина дама і САША!!!! МІЙ САША!!!!

- сука – закричала я кидаючись на неї. Я рвала зубами її груди, і нігтями колупалась в її обличчі.

Нас розтягли.

- Ти дура!! – кричав Саша. – тобі пиздєц!!! Добре, що я тебе кинув!!!

- Ти так думаєш? – проказала я і розбивши бутилку від пива розочкою пірнула його в шию, а потім вибігла на вулицю. Дощ падав, як із подертого хуя. Ніхрена не було видно. Я кричала трахни меня!!!. Люди копирсались в барі, і вже хтось виходив за мною. Якийсь придурок засигналив, так наче йому мало дороги. Не може піздєц проїхати.

- Іди на хуй – загорланила я - . Підераси, чмо всі Ви дебіли обстругані хуї обкончені. Підераси!!!

Він мені показав факю.

- Засунь знаєш куди і підняла свою юпку показуючи свою бриту пизду.

Хтось сильно заматюкався із заді. Обернувшись я побачила великий мотоцикл, який майже перед мойов пиздов пронісся в іншу сторону прямо в під колеса жигулів.

Я впала на коліні і ридала в небо, ридала і дощ батогами бив моє обличчя…

Чому я тоді не померла?! ЧОМУ?!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

« Нащо він мовив апостолам:

Дайте їй спокій, тій жінці.»••••••

«одного теплого вечора прийшов до Давида пророк, він ввійшов до хоромів і вітер, та холод прийшов разом з ним, щоб судити царя. Натан опустився біля ніг Давидових і почав розкладати на підлозі свої не багаті харчі. Давид мовчав, бо знав що прийшов час розплати і Бог вирішив заговорити, і почав пророк розповідати:

- в одній державі, в одному місту, жив багатий Абрам, що мав сотні корів, та ще більшу кількість овець, і жив на його землях бідний пастух, що не мав нічого окрім старенького ще від діда кожуха, та одну маленьку овечку. Яку він купив за важко зароблені гроші, вона росла разом з його дітьми ,і разом вони їли хліб який посилав їм Господь, він пив разом з нею прохолодну воду з глибокого колоддя і була вона йому наче дочка, що померла рік тому. Та одного разу прийшов давній товариш до Абрама. Вони багато років як не бачились, і зрадів гостю багач, та час пройшов і Абрам змінився, шкода стало йому вбити корову, чи ягничку із свого стада, щоб пригостити друга, а взяв оту єдину вівцю в бідного пастуха і наказав слугам приготувати з неї страв для бенкету. І взяли оту овечку слуги і закололи її вельми великим ножем перед очима пастуха, і плакав він і ридав, та багач був жорстоким і сліпим в своїй жадності.

Слухав оту розповідь Давид і зрозумів куди хилить пророк, та вигляду не показав. Він розумів, що від йог о відповіді залежить його подальше життя. Потрібно так мовити, щоб Бог змилосердився, і покарав би не так сильно Царя, за його провину. Перед очима став Урій, і сів біля пророка. Він мовчав, та погляд його очей був злим.

- погане діло сотворив отой багач, що побажав останнє забрати від бідного пастуха – почав говорити потираючи свої вуста Давид. – цей чоловік заслуговує на смерть і це правда така як і те, що сам Господь Бог говорить твоїми тепер вустами, а за овечку він має в десять раз заплатити більше отому пастухові, за те що так ганебно поступив.

- Той багач то є Ти! - гнівно відказав йому пророк. – Я твій Бог, порятував тебе від гніву Саула, і помазав тебе на престол. Я віддав тобі дім твого Пана, відав все його багатство, я віддав тобі всіх його жінок та слуг. Ти став володарем Ізраільового дому, та дому Юдиного. Та коли тобі стало б цього замало та віддав би тобі в десять раз я більше! Та ти зажадав від бідного забрати останню монету! Навіщо ти зробив те що мені не до вподоби! Ти вбив чужими руками Гетій Урію, ти вбив сотні воїнів Аммонійським мечем заради прихоті свого тіла, ти взяв до себе жінку вбитого і народилась від тебе дитина, ТА це мені не до вподоби, ти кинув моє ІМЯ перед ногами моїх ворогів, щоб вони могли перемішати його із своїми нечистотами! За це нашлю я на тебе свій Великий Гнів з твого же дому прийде ворог та відніме від тебе твою владу, твоїх жінок і він буде перед лицем цього сонця пригортатись до їх тіла і входити в їх лоно, а ти як жебрак будеш від нього втікати країною, що колись належала тобі!

- Провинив своїм поступком я перед Богом і осквернив його я Святий лик – заговорив Давид стаючи біля Натана на коліна. - каюсь, каюсь я в здіяному, бо не відав розум мій, що творили моє серце, намовлене Дияволом.

- Бог приймає твоє каяття, і прощає тобі твій великий гріх – заговорив підводячись на ноги пророк, і простягнувши руку в сторону Давида продовжував – Але за те що дав привід насміхатись ворогам над Моїм Іменем! То дитя твоє повинне померти, щоб наступного разу розум відав про те що творить твоє серце!

І заплакав Давид, а пророк зібрав розкладену їжу і вийшов з царської в почивальні, прикривши за собою двері, та залишив біля царя Янгола із чорним мечем, і знайшов Янгол дитя і пробив груди малюка своїм гострим мечем і ще сильніше заплакав Давид.»