Литературный Клуб Привет, Гость!   С чего оно и к чему оно? - Уют на сайте - дело каждого из нас   Метасообщество Администрация // Объявления  
Логин:   Пароль:   
— Входить автоматически; — Отключить проверку по IP; — Спрятаться
Заплатила дань
Земному и затихла,
Как море в летний день.
Кикаку
_
_
Автор
Перейти к дневнику _
Тема: классика ХХ, или мууу или -му-му
Добавлено: 09 08 2008 03:05:20
Закладки: чужие стихи
в чём прелесть - так это когда что-то заставляет вспомнить
то хорошее, на которое не хватает, казалось бы, времени

... І натовпом розтерзана Гіпатія,
і Галілей, осміяний не раз,
якась звичайна людяна симпатія,
а не канони поєднали нас.
І просто сум. І просто вечоріє.
Ти розпоітаєш мислі і косу.
А ти, Склодовська, змучена Маріє,
бувало й так, щоб не бувало су?
Ти схуд, Джордано. Лдіспався б трохи.
Ти ж був дитя, вони вважали - тигр.
Ти все віддав для людства, для епохи.
Чи ти хоч, хлопче, налюбитись встиг?
А ти, Домбровський, ти почав курити?
Тм так і вмер, Тарасе, в самоті?
Тебе ще різні викличуть спірити.

Пошли їх к чорту, бо це саме ті.
Це ті. Ті самі. Саме ті, которі
тебе вбивали. В тому весь і сміх -
перпетуум мобіле історії:
мої убивці - правнуки твоїх.

Худенький Гус... Вони його зв'язали.
Їм не відсохли руки по плече.
А ти - блюзнір, подвижнику Везалій?
Ирбі досадно? Це тебе пече?
А ти забудь. Страждати - некрасиво.
Будь оптимістом, он як наш Тарас.
Десь міцно спали прогресивні сили,
не врятували жодного із вас.

//// фишка в том, что если отнять основную, окрашенную нац. пигментом, идею, останется приемственность. наследие.

***

Я пішла як на дно. Наді мною свинцеві води.
Тихі привиди верб обмивають стежку з колін.
Захлинулась і впала, як розгойданий сполох свободи,
як з німої дзвіниці обрізаний ворогом дзвін.

Я вгрузаю в пісок. Може, десь там, в часах потомних,
Хтось, колись, пригадає і тихо мене позве.
Дивні риби, і хмари, і тіні биків бетонних –
все пливе наді мною… усе наді мною пливе…

Мені сниться мій храм. Мені сняться золочені бані.
У високому небі обгорілої віри хрести.
Мені холодно тут. Та, принаймні, - ніякої твані.
Глибина, вона що ж? – потойбічна сестра висоти.

Забуваю свій голос. І вчуся тихо конати.
Крижаніє ріка. Вже немає ні хвилі, ні хмар…

Так зате хоч одне: перетлілі мої канати
в не мої Великодні не сіпає жоден дзвонар.

**

Я, що прийшла у світ не для корид,
Що не люблю юрби та телекамер,
О, як мені уникся і набрид
Щоденний спорт - боротися з биками.

Я обираю пурпуровий плащ,
Бики вже люттю наливають очі.
Я йду на них, душе моя не плач,
Ці види спорту вже тепер жіночі!

(с) Ліна Костенко

///мууу или му-му
pro09-08-2008 11:30 #1
pro
Автор
Группа: Passive
эх кто бы еще перевел((
_09-08-2008 14:56 #2
_
Автор
Группа: Passive
pro, это да...

я никогда переводов не делалла, так что разве что подстрочник могу...(
дымка // Чтоб был легендой - день вчерашний, Чтоб был безумьем - каждый день! (c)// Но кто же, как не мы, любимых превращает в таких, каких любить уже не в силах мы?(c)
_09-08-2008 19:21 #3
_
Автор
Группа: Passive
pro, я впервые пытаюсь переводить
хотя фигово

истерзанная толпами Гипатия,
и Галилей, осмеянный не раз.
Обычной человеческой симпатией,
а не канонами связали нас.
и просто грусть, и просто вечереет, ты расплетаешь мылси и косу.
А ты, скадовская, скажи, Мария -
бывало так, что не было и су?
Джордано, похудел. Поспи немного .
Ты был дитя, они считали - тигр.
Ты всё отдал - всё - людям, всё- эпохе,
хватило хоть тебе любовных игр?
а ты, Домбровской, - что ли закурил ты?
Ты так, Тарас, и умер - сам-один?
Тебя ещё призвут там разные спириты -
Пошли ик чёрту - это ведь они,
те самые, они, всё те же, те, которые
тебя убили. в этом весь и смех:
перпетуум мобиле истории:
мои убийцы - правнуки твоих.

худышка Гус.. они его связали,
и руки не отсохли по плечо!
А ты, вандал, "подвижник", ты, Везалий -
тебе досадно? может быть, печёт?
А ты забудь. Страдать ведь - некрасиво.
Будь оптиммистом - так, как наш Тарас.
...и где-то прогрессивные спят силы
и не спасли ни одного из вас

это приблизительно

дальше будет
дымка // Чтоб был легендой - день вчерашний, Чтоб был безумьем - каждый день! (c)// Но кто же, как не мы, любимых превращает в таких, каких любить уже не в силах мы?(c)
Шалтай - Болтай09-08-2008 23:52 #4
Шалтай - Болтай
Забанен
Группа: Passive
Я, що прийшла у світ не для корид,
Що не люблю юрби та телекамер,
О, як мені уникся і набрид
Щоденний спорт - боротися з биками.

Я обираю пурпуровий плащ,
Бики вже люттю наливають очі.
Я йду на них, душе моя не плач,
Ці види спорту вже тепер жіночі!

Пришедшая сюда не для коррид,
не любящая толп и телекамер,
о как же мне допёк ужеи обрыд
извечный спорт - борьба меня с быками

я выбираю свой пурпурный плащ
быков глаза налились так зловеще
иду на них, душа моя, не плачь -
и эти виды спорта уж для женщин
pro12-08-2008 15:12 #5
pro
Автор
Группа: Passive
спасибо, Суми =)
это действительно классно.
Сейчас на сайте:
 Никого нет
Яндекс цитирования
Обратная связьСсылкиИдея, Сайт © 2004—2014 Алари • Страничка: 0.02 сек / 28 •