заглянь он туди / там ніч/ де ангелів крила
згортаються стиглим плющем
немає чорнил... все /осінь/ тихо зронила
на землю сіроспянілим свинцем....

і бідні, залиті гарячим асфальтом /не мої - чужі/
холодні, жіночі повіки
притрушені тальком і нафталіном /як мертві вужі/
лежать на підносі нізвідки

між апельсинами і мармеладом /а може інжиром/

вони як оті солодкі цукерки

що ніч сотворила з маленьким де Садом /миром/

а може це просто креветки?



Це просто слова про ніжність і біль /навіщо думки?/
де смисли тих образів /навіщо вони/
коли все одно не зловити - сова ж як та міль /замки/
і голова вже болить від казусів /що помовчи/

просто.
Отто.

   Брно 21.8.2008